Сторінка психолога

Як допомогти дитині подолати невпевненість?

1. Любіть свою дитину і демонструйте їй це.

Потреба у любові, в необхідності близьким людям – одна з фундаментальних людських потреб. Ця потреба задовольняється , коли ви говорите дитині, що вона вам дорога, що вона просто хороша. Робити це можна багатьма способами: привітним поглядом, прямими словами: «Я рада тебе бачити», «Мені добре, коли ми разом».

2. Обіймайте дитину кілька разів на день.

Спробуйте частіше обіймати своїх дітей, особливо тих, хто сором’язливий, хай навіть вам доведеться зробити над собою зусилля. Не соромтеся виявляти ніжність. Ніжність протистоїть холодному відношенню, позбавленому почуттів. Дайте дітям можливість виявити ніжність у відповідь.

Не бійтеся сказати дитині «Я тебе люблю». І не важливо, скільки дитині років і чи чує хтось ще.

3. Формуйте у своєї дитини високу самооцінку.

Самооцінка- це думка людини про саму себе. У дитини вона формується в першу чергу батьками. Люди з високою самооцінкою не засмучуються, коли їх критикують. Людина ж низькою самооцінкою навпаки, виглядає втраченою, вона надмірно чутлива до критики.

4. Критикуйте не особистість дитини, а її вчинки.

Памятайте, що можна виражати своє незадоволення окремими діями дитини, а не нею взагалі. Краще сказати: «Ти нерозумно вчинила», ніж «Ти нерозумна».

5. Виховуйте в дитини впевненість і незалежність.

Батьки часто культивують відчуття залежності у своїх дітей, щоб самим відчувати себе потрібними. У підсумку діти стають тихими, пасивними і залежними: «Так, мамо. Так, тату. Я буду таким, як ви хочете».

Пасивність – протиприродний стан як для дитини, так і взагалі для будь-якої живої істоти. Не домагайтесь, щоб діти були залежними від вас, хоч це і дозволяє легше ними керувати.

Навчіть дітей відчувати себе комфортно віч-на-віч з самим собою. Дитина повинна мати вільний час і особистий простір. Це корисно для її самовираження і самопізнання.

Правила поведінки з ровесниками

1. Завжди звертайся до іншого на ім’я.

2. Дотримуйся правил ввічливості у спілкуванні: вітайся під час зустрічі, прощайся, дякуй за допомогу.

3. Ніколи не підвищуй голос на іншого, навіть якщо

він тебе образив. Спокійним тоном з’ясуй, що сталося.

4. Виявляй увагу, чуйність до інших. Ділися з друзями.

5. Зупини іншого, якщо він намагається зробити щось погане.

Якщо товариш не правий, скажи йому про це.

Поради батькам тривожних дітей

• Потрібно постійно підбадьорювати дітей, заохочувати, демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
• Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності ;
• Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
• Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;
• Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
• Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ; допоможе інсценізація етюдів на сміливість, рішучість, що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем; ігри, що виражають тривожність, занепокоєння учасників, дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів, а не даної дитини, і на основі психологічного «розототожнення» з гнітючих переживань позбутися власних страхів.
• Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою; допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.
• Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. 
• Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.